Під час "святкування" річниці майдана в листопаді цього року Каськів виходив на трибуну, щось говорив, спілкувався з публікою, відбрехувався від людей. Так от, там така жінка була, руками дуже махала. І от вона йому каже :

- Якщо ви за Юлю не проголосуєте, то ми вам ногі повидьоргіваєм!

Єдине безсумнівне задоволення - естетичне

Свідомі москалі :) ногами б'ють проект мурування кварталу адських веж.
http://community.livejournal.com/mkn_community/20217.html?mode=reply

Я з ними не згоден: хмарочоси - мерзенна гидота і убогість, і саме тому вони мають стояти окремо від людей. В порядних і старих містах хмарочоси треба будувати в спеціальному гетто для бізнесменів, як Дефанс в Парижі. Хай вони там тусуються і міряються всілякими своїми символами. А в містах мають жити люди.

В Києві діловий квартал можна збудувати на місці аеропорта Жуляни - все одно від нього мало киристі. Провести туди двоповерхову підземну автотрасу, збудувати дві станції метро, а поруч - діснейленд для харківського божевільного.

Агресивно-соціалістична партія

В кімнаті: на столі, під столом, на ліжку, під ліжком, на полиці, і деінде лежать і вимагають уваги наступні предмети:
- курс шведської в ксерокопіях;
- книга вправ зі шведської;
- книга про сучасне мистецтво (майже прочитана);
- "Гра в класики" іспанською (майже прочитана);
- Андріч в оригіналі (а! як я викрутився! не написав сербохорватською, або хорватською, або сербською) + словник
- два дівіді з фільмами, зокрема - японський мультик;
- "Український націоналізм 1939-1945"
- класна і корисна книга з міжнародних відносин;
- книга з логіки;

Питання: як це все мені осилити, якщо я весь день або читаю улюблених авторів в інтернеті, або ремонтую велосипед?

Мороз знявся в ролику про користь широкої коаліції.

 
звідки цитата:
"Не політичні конфлікти цікавлять людей, а зростання цін або можливість їх стримування, робочі місця, чи будуть зростати тарифи на комунальні послуги і можливі[сть] задовольнити свої життєві потреби"

А ось, що думає Господін М-розь в розшреному, так би мовити, вигляді :

Ну яка ж тобі різниця, народе, хто тобою керувати буде. Маєш що їсти і де спати, то що тобі ще треба? Розваги маєш, телебачення, радіо, шансон, то й живи собі, і на замай. Ну шор тобі ще треба, а, народ? Вирішувати тобі щось треба? Щоб о думки твоєю прислухались? Ну хіба твоя думка коли-небудь щось міняла? Ми ж краще знаємо що тобі треба. Ну ти ж, народе, сам думати не здатен. Проголосував він. Мало хто за що голосував. Голосував. Всіх нас колись проголосують. Забув, як за Кучми голосували? Хто тебе тоді питав, що ти хочеш? Сидів і не вякав. Демократія йому сподобалась. А чого ж ти за радянської влади мовчав? А?  Шо, язик проглотив? Забув, радянську владу? КДБ забув? Що ж ти тоді мовчав? Тоді тобі все подобалось? Забув рядянську владу? Андропова забув? Брєжнєва? Психушки забув? Тюрми забув, суко? Кадебе забув? Чого мовчиш, сука, тебя спрашивают? Сталіна забыл? Забыл, сука? Лагеря, падла, забыл? Забыл, как ты, блять, в своем говне, сука, ползал, и сапоги нам, блять, целовав? Забыл, блять, это? Как мы тебе рожу в кровь месили, забыл уже, сука? Память блять, отшибло, сука? Так тебе, блять, напомнить? Тебе этого, блять, сука хочется? Так мы тебе, блять, устроим. Будет тебе, блять, демократия, и, блять, права свои, падла, ты получишь. Когда, блять, мы тебя, блять, суку, истопчем, блять в говно, и в жопу тебе, сука, вставим паяльник, заберем у тебя, сука, все, и ты будешь смотреть как твои дети сдохнут с голода, а дочь твою выебут десять бритых бандитов, тогда, блять, не забудь, сука, напомнить нам про демократию,  про свое, блять, право голоса, сука....

Завантажив дві юзерпики. Нми хочу продемонструвати, що я належу  до титсячолітньої Української культури, але водночас преклоняюсь перед бездуховною Америкою.

Коли одна тектонічна плита суне на іншу, між ними - розтрощене каміння, пісок, які й дозволяють цей рух.  Без таких елементів руху не буде - плити просто упруться одна в одну, і так і залишаться., а конфлікт залишиться, буде рости.

У суспільстві, класи й інші шари, теж можуть взаємодіяти і рухатись тільки завдяки прошаркам, без яких ніяого руху. Прошарки ці - посередники між класами, перекладачі. Ну як селянину зрозуміти робітника, шахтарю - олігарха,  менеджеру серланки - дрібного торгівця? Їм навіть і зустрітись нема де, не те що спільну мову знайти. і думки їм свої висловити важко: "землю попашет, попишет стихи" - гарна ідея, втім нездійсненна. Отут і виходить позакласовий елемент в центр кола, і починає перекладати, організовувати і переконувати. Бігає, з базара в профспілку, а звідти - в прем"єр палас. Елемент цей  в жодному класі не закріплений, не має він власності, але й пролетарієм не є, корінням ніде не заціпився, і взагалі його успіх/неуспіх залежить від того, як вправно він представлятиме інтереси інших.  А ще він має час і натхненя, щоб ось думати й писати.

Хто ж у нас є таким елементом:
1. євреї,
2. студенти,
3. ну і всяка інтелігеція взагалі,
4. армія  і флот

Революцію 17 року в Рос. Імперії  зробили  євреї, студенти і матроси.
Революцію 91 року в СРСР робили євреї і студенти.
Революцію 2004 року в Україні робили студенти.  Навіщо ми дали поїхати всім євреям?

Заголовок новини: В Крыму шестое авиапроисшествие за последние 4 дня.
Що думає обиватель. Обиватель думає так: в Криму за 4 дні (майже) розбились шість літаків. Та ну на**й, думає. Не поїду я в цей Крим.
А про що новина? про те, що в світі за 4 дні відбулось шість таких подій,  з яких шосте - в Криму.

А тепер, увага, питання.  Шо це за х**ня?

поки не дізнаюсь, що сказав Зідану Матераці . Зідан, звісно повівся неспортивно, коли його бодав, але італійці - хами ще ті (ну, може, після португальців).  Оце не по-чоловічому - щось патякати коли суддя не бачить.
Зідан залишивсяя найкращим футболістом чемпіонату. І пішов він ефектно, так, що цього вже не забудуть.
Шкода, що Франція не стала чемпіоном. Італійці не переконали мене, що вони - чемпіони світу. Хоча, звісно, логіки у футболі нема.

 З нетерпінням чекаю на відбір до 2008. Сподіваюсь, що Французи й ми пробросимо сквадру адзуру мимо ЧЄ.

Другом україни може бути лише ворог нашого ворога

Місто людей не береже.  В місті люди страждають.  В місто приїздять, щоб уньому  померти, помінявши перед тим здоров"я і силу на можливість нічого не робити, ніким не бути. На комфорт, на обгортку від мрій.

У місті дує вітер. А ще тут вода і бруд. Людина, як новий п"ятак, потрапляє в місто, і тьмяніє, вицвітає. І ось вже лежить цей п"ятак на мостовій, серед бруду, і ніхто його не підніме, бо не помітить між камінням.  І лише золото, справжнє, не-циганське, високої проби, може зберегти свій блиск.  А де золото в місті? Лише в обручках., та й то, тільки на початку. А потім і це золото тускніє.

Поза містом все не так. Ось лицарські доспіхи в старовиному замку, теж тьмяніють, але повільно, благородно. Або бронзовий бюст предка. Покривається він патиною з гідністю, немовби кидає виклик долі.

Наша п"ята колонна, про-російська сила, яка не є по суті ні українською, ні антиукраїнською, але такою, для кого Україна не релевантна, представлена ПР, та іншими, меншими силами (ну наприклад ПППУ), тримається на трьох опорах: олігархічний капітал і його найманець - патерналістський менеджмент (як економічний, так і політичний) , робочі передмістя (як вічне лімбо, не-село-не-місто), і підтримка Росії (насамперед - цивілізаційна). Для нейтралізації цієї сили треба розрушити якусь із опор, або роз"єднати їх.

Тому нам, українцям, безумовно вигідними є нестабільність і розпад РФ. Ось так.

Це означатиме безумовну неможливість спільного майбутнього.  Ми мали спільне минуле з Росією, маємо окреме теперішнє,  а  в майбутньому маємо бути настільки окремими, наскільки можливо.  Уявлення про спільну Росією долі (неважливо, під якою ідеологією, православної, ліберальої чи комуністичної імперії) - то найбільше зло для Української нації та держави

З іншого боку, цю другу силу можна було б подолати розірвавши спілку олігархічного капіталу і найманих робітників - мешканців передмість.  Можна це зробити лише з допомогою лівої (е-марксистської) політичної сили. Здатна на це - лише Тимошенко.

Висновок: Альянс профспілок сходу України та БЮТ -ключ до перемоги Тимошенко на виборах 2009 року (або раніше).

Ну а чого нам слід чекати тепер?

Маємо такі варіанти:

Коаліція помаранчевих: це як зклеювати розбите яйце. Вірогідність: 0.1%

"Міноритарний уряд" - "співіснування". ПР+СПУ+КПУ - ця коаліція цікава тим, що це буде протистояням постійним, введеним в ранг системи. Критики помаранчової коаліції (які втім теж виявились неправі, хе-хе) казалі, що східна Україні стане слухатись прем"єра Тимошенко. Так ось, прем"єра Януковича не стануть слухатись ще більше регіонів. Бо на сході бунтували б маргінали типу Вітренки, а серйозні пацани ієархію поважають, і з Президентом і з Тимошенко би якось домовились. На заході ж самі розбишаки без царя в голові. Маємо : російська регіональна. газовій трубі труба, галицький сепаратизм, засцяті під"їзди.
Втім цей варіант досить затратний для регіонів: комуністам і соціалістам же ж доведеться постійно платити, а навіщо регіонам такі утриманці? Вірогідність - 30%

"Українська товарно сировинна біржа" - Регіони покупають прем"єра Януковича, а коаліції нема, і щоразу йдуть домовляння і торги за голосуваннями. В уряді - постійний скрип пили по розпилюванню бюджета і держвласності. Вірогідність - 30%

"КНУР" Залишки НСНУ рятують залишки своєї влади щоб ділити залишки власності. Прем"єр Єхануров домовляється з регіоналами, Скрип пили ще гучніший. На наступних виборах Президента - 2 кандидати: Тимошенко, яку підтримують праві залишки НСНУ, і Янукович або Ющенко. Вірогідність - 20%

"Карнавал" Ющенко вносить прем"єра Єханурова, того не обирають, і він залишається в.о., а Раду Ющенко не розпускає. Обирають Конст. суд, і він відміняє реформу. Цирк триватиме, клоуни нікуди не поїдуть. Вірогідність - 19,9%

А може все бути і не так. Хто ж його зна?

Нареші можу спокійно зважити те, що відбувається. Не має сумніву, що Мороз блискуче провів найкращу в своєу житті операцію. Він випередив усіх і першим заліз а вершину Евересту, де водрузив свій прапор і став царем гори. Ну й що з того, що інші "альпіністи", з якими він був у зв"язі, попадали вниз, коли він дивлячись зі свєю притаманною хитрою посмішкою і думаючи неменше як про долю Украни, дозволив своїм новим друзям перерізати мотузку, на якій висіли його старі друзі. Ну і що з того що зараз проти нього всі демократична кінниця і всі демократична рать? Люди не залізні, а жити далі якось треба, і домовлятись доведеться, тим більше що усі ж свої, і нашо цим хлопцям воювати, коли можна все поділити.

Дратує лише те, що я такого ходу не предбачив. От не помітив я цієї шпаринки, в яку проліз Мороз. Оце так удар по фаховій гідності. Але і урок на майбутнє. Насправді ж ситуація показує лише те, що парламент є живою структурою, яка сама організуються, і яка не може в постійному протистоянні В парламенті завжди має бути певний набор людино-ролей-функцій, і парламент впорядковується сам собою, а люди беруть на себе певні ролі, незалежно від того, хто під якими лунгами обирався. Мороз зайняв позицію Литвина, очоливши болото, а і його соціалісти стали СДПУ(о), тобто авангардом "продажних тварей". До слова, щось не везе нам із партіями що мають слово "соціалістичний". До болота ввіллються тонкими струмками перебіжчики, а насправді, прагматики від БЮТ, НСНУ, а також комуністи в повному складі. Природа не терпито пустоти, і БЮТ стане ліво-центровой опозицією, а патріотичні залишки НУ - опозицією правою. Що залишає шанси на відродження правих націоналістів, яких стали жертвою підримки Ющенка. Міста заходу і центра! Оберіть Тягнибока до наступного парламенту!

Вибрик Мороза цінний тим, що він може подіяти як щелення. Бо хитрих він перехитрив, розумних перемудрив, а продажних переплюнув у своїй продажності. Може тепер стане модним мати якісь принципи?

Багато хто вважає, що в Україні в політиці — цирк. Так от, в инших краях буває ще й не таке. Буває в світі такий цирк, в порівнянні з яким у нас просто пірдуха пір духа.

Ходжу тут інтеретом, блукаю всякими усюдами, і чую: "жж". Іду направо, а там  "жж", іду наліво (там раніше казки говорили) -- і там "жж". Тож, думаю, що то воно таке, те "жж"? Теба, думаю, теж залізти, і почати так само жужжати. Побачимо, що з цього вийде.

Нічого писати не обіцяю, навіть собі. Як буду мати час і нахнення, то і буду писати. Бо ж я не графоман (сподіваюсь), а не-графоманам тут важкенько.

Тож, з почином себе.

(applause)